Цей святий ототожнюється з Іллею Муромцем - героєм билин Київського циклу, який приєднаний до лику святих. Помер у 1188 р., похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. У деяких билинах натякається на його прижиттєвий чернечий послух. Еріх Лясота сповіщає про зруйновану могилу Іллі Муровлянина коло церкви святої Софії, звідки його, напевно, і було перенесено до Лаври.
Дорогі гості мого блогу! Щиро вітаю всіх вас з Новим 2017 роком!
З Новим Роком, з оновленим щастям!
У минулі часи цього дня відзначали чоловічі братчини (складчини) з пивом і м’ясом присвяченого святій тварині. Чим сильніші були морози, тим менше були можливі у майбутньому снігопади і заметілі. Погода цього дня вказує, якою буде погода в червні.
У народі говорили, що “Ананій грудень квапить”. Згідно зі спостереженнями наших пращурів, якщо у цей день був іній, то через неділю слід було чекати теплої погоди. У давнину була традиція у цю ніч палити великі вогнища і проговорювати: “Розжени, Вогонь, пітьму, полякай холоднечу...” Таким чином люди сподівались пом'якшити зиму, щоб морози послабшали.
За спостереженнями, це холодний день з лютим морозом. Якщо сніг привалив впритул до парканів на Аггея – невдале літо, якщо залишається проміжок – на врожайне. На Аггея сильний мороз – буде він аж до Хрещення (19 січня), рясний іній – свята будуть теплими.
Погода цього дня вказує на те, якою буде погода у березні наступного року. В давнину звернули увагу, якщо вдень був сильний мороз, а надвечір раптово ставало тепліше, значить справжня холоднеча ще попереду.
У цей час тримається стабільно зимова погода, з усіма характерними для неї явищами: “У грудні мороз наростає, проте день прибуває”. У давнину говорили: “Зима ночі урвала, дня приточила”. Наші пращури помітили: якщо взимку повітря стає прозорішим, значить слід чекати на похолодання.
Починають різати птицю та колоти свиней, готуючись до Різдвяних свят. Вважається, що з Євстрата день прибавило на п’ядь (п’ядь – народна одиниця вимірювання пальцями рук). У народі говорили, що “святий Євстрат сонечку радий”.
За довголітнім прогнозуванням, це найхолодніший день грудня, бо «сонце переходить на другий бік». У давнину намагалися не працювати, щоб миші не їли соломи, а тому обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечисть з хати вон». Найбільше остерігалися свердлити, бо будуть черв’яки нападати. Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє.
У наших пращурів була традиція запалювати лампадку, нібито “додаючи в пітьмі доброго світла і прохаючи сонце зійти на землю, запалати і відігнати нечисті сили”. Погоду 24 грудня також визначали за допомогою сонячних променів: якщо вони спрямовані вгору, то очікували холодів, а якщо стелилися вниз, слід готуватися до хурделиці.
Якщо цього дня іде дощ, то в давнину вважали, що і вся весна буде такою ж дощовою. Подальшу погоду визначали ще і за допомогою лісового гостя — зайця: якщо зайці приходили в сад, то зима обіцяла бути суровою.
У народі цей день називався Ганна Зимова. Це найкоротший день у році, коли зима встановлюється остаточно. Якщо на Ганну Зимову сонячно і світло, то 31 грудня буде ясно і морозно, а якщо похмуро і на деревах іній — на похмуре і тепле новоріччя. За цим днем визначали погоду на півроку вперед: сніг — на дощ, заметіль — на вітер з дощем, мороз — на ясну погоду, відлига — на теплий дощ
Анфісу в народі називали Рукодільницею, оскільки дівчата з цього дня розпочинали шити. Наші пращури підмітили, якщо дерева вкривалися інеєм на Потапія, буде багатий урожай фруктів. На хороший урожай вказував і сніг, який своєю важкістю гнув на деревах гілки. Якщо у цей день чули грім, то готувались до сильних вітрів.
Всі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали Миколиними святами. На відміну від весняного (22 травня), зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його вшановували діти, для яких він був почесним охоронцем.
Продовжуються Варварині морози. У давнину говорили: “Сава стелить, Сава гвіздки гострить, Сава шлях засалює”, що означало, що дороги ставали слизькими. Цього дня все ще спостерігали за димом: якщо він стовпом — на мороз; якщо без вітру б’є до землі — треба чекати снігу. А якщо на Саву дув сильний вітер, такого ж вітру слід було чекати до кінця місяця.
У наших пращурів була традиція на день Варвари дома ставить гілочку, щоб до Різдва розпустилась. З цього дня розпочинались сильні морози: “Зима мости мостить”, “Тріщить Варюха — бережи ніс та вухо”. Люди виходили поглянути на дим із труби, щоб дізнатись про погоду: якщо дим стовпом іде — морози стоятимуть, якщо до землі прибивається — скоро відлига. Небо на Варварину ніч зоряне — на холод, сліпе — на тепло.
У народі
цей день називали Днем Світової Німоти і радили як можна менше
розмовляти та розповідати про себе, щоб уникнути безглуздих пліток. Для
цього дня є цікава прикмета: якщо сніг падає на талу землю, то людям
важко буде жити, а на мерзлу — легше. Якщо цього дня вітер дме з
півночі, то вважалось, що будуть великі морози.
Наші пращури цього дня спостерігали таку закономірність: якщо в середині грудня багато снігу, буде багатий урожай трав улітку. Подальшу погоду у минулі часи 15 грудня визначали за допомогою ялинки: якщо її сухі гілки згинаються — значить будуть заметілі, а якщо вирівнюються — чекайте ясної погоди. Якщо ж цього дня йде дощ, то йтиме він ще 40 днів і тиждень.
У народі цей день називався Задуй поли або Засніжи доли, оскільки для цього дня характерні сильні морози і сніг: “З Парамона земля кам’яніє, річка застигає”. Якщо цього дня снігу багато випаде, то бути хурделицям весь тиждень. А якщо сніжинки стали великими, значить відлига буде. 
Єдиним вказівником погоди для наших пращурів був заєць. Якщо шкіра зайця була вкрита плямами — на м’яку зиму. У цей час у лосів відпадають старі роги. А риба залягає у зимувальні ями, на дно.
Одна з легенд мовить, що Георгій переміг страшного змія – дракона. На честь цієї події й запроваджено свято. Воно, на відміну від травневого, не пов’язане з якимось значущими обрядами. Лише на Поліссі у давнину відзначали свято вовків. Селяни з вечора міцно зачиняли стайні, не ходили до лісу й остерігалися вирушати в дорогу, вважаючи, що в цей день небезпечно зустрічатися із звірами. Який день на Юрія, така й зима. Дівчата цього вечора ходили слухати у колодязі: якщо вода не хвилюється, спокійна – і зима тиха та тепла. А якщо чути клекіт – чекай сильних морозів та заметілі.
У народі цей день називається Климентовим: “У день святого Климента зима клин клином вибиває” — з цього часу настає пора сильних морозів: “Климент морозом у чоловіка сльозу гонить”; “Мороз насипав білих троянд”. На Климента боялись побачити в поселеннях польових мишей, оскільки їх наближення до будинків вказувало на холодну зиму.
В Україні святу Катерину шанували з давніх часів, ставлення до неї було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом «дівочої долі».
Сподіваючись на розуміння й допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї. З днем пам’яті християнської святої Катерини в молоді, насамперед, пов’язане ворожіння. У минулому напередодні цього дня парубки цілий день постували, щоб Бог послав їм добру жінку. В дівчат існував такий звичай: рано-вранці, поки сонце не зійшло, вони йшли в садок та зрізували там гілочку вишні, потім ставили її у воду та спостерігали. Якщо до дня святої Меланки (13 січня) вишня зацвіте – прикмета добра, значить, і доля дівоча цвістиме; засохне гілка – доля відвернулася. На Катерини вже приходила справжня зима з морозами і снігом, тому й говорили:
Наші пращури звернули увагу на те, що якщо 6 грудня мжичить сніг і вітер з півночі, то через півроку — 6 червня — мжичитиме дощ і дутиме північний вітер. У цей час селяни святкували становлення санного шляху по снігу і льоду.
Для цього дня в народі існувало багато приказок, і пов’язані вони були зі становленням санного шляху: “Прокіп снігом ступає — дорогу копає”, “Прийшов Прокіп — розрив замет”, “Прокіп дорогу прокопає, а Катерина (7 грудня) закатає”. Цього дня заглядали у пташині гнізда: якщо в них багато пуху, сухої трави і соломи — пернаті відчувають холодну зиму.
У минулі часи цей день називали “воротами зими” і говорили: “Введення прийшло – зиму привело”. Погода цього дня може бути дуже мінливою: і морозною, і теплою. Наші пращури підмітили, якщо на Введення похолодає, то зима буде суровою. Якщо сніг випаде до Введення, то він може розтанути, якщо після — то лежатиме аж до весни.
У народі назва свята «Видіння» – пішла від того, що люди вірили у надприродню силу: в цей день Бог начебто відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися («повидіти») своє тіло. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях – «бо можна придушити душу». Хто це робив, то таким людям під час жнив «гроза обов’язково влучала в копи».
Особливою проблемою у минулі часи були дороги, оскільки суха осіння погода вже закінчилась, а санний шлях ще не налагодився, говорили: “Матінка зима ще снігом дороги не припекла”, “Не чекай цього дня від дороги пуття”. За погодою 3 грудня наші пращури передвіщали погоду на 3 червня — якщо піде сніг, то через півроку буде дощ.
У народі цей день називається Авдій Дбайливець. У давнину говорили: “Заметіль дорогу переймає, у щілини земні, у тріщини лихі хвороби заганяє”. Майбутню погоду визначали завдяки птахам: якщо до цього дня вони прилетять з півночі — це ознака ранніх холодів.
Дивись на зиму після Платона і Романа, щоб похвалитися на масляну.
У народі цього святого називали Зимовказівником, оскільки погода цього дня вказувала на те, якою буде прийдешня зима. Якщо на Григорія стояла хороша погода, то й зима обіцяла бути хорошою, якщо погода була поганою, то й зима поганою буде. З цього дня встановлюються стійкі морози і землю застилає сніговий покрив.
Остаточно замерзає земля.
У народі цей день називали Гур’євим, і відзначали: “Сніг, що випав на Гурія, аж до весни не розтане”. Ще казали: “На Гуріїв день зима з коня злізає, встає на ноги, кує сиві морози, стелить річками, озерами крижані мости, сипле з одного рукава сніг, а з іншого — іній”. Багато снігу цього дня передвіщає врожайний рік, а похмура погода — мокрий травень.
З минулих часів відомо, що “на Златоуста все поле порожнє”. У цей час “всяка зяб зупиняється в рості”, тобто земля занурюється у сон до весни. У давнину казали: “Ззиває зима на Івана Златоустого свою свиту: хурделицям і заметілям дає наказ — відлиги вгамувати”. Іній на деревах у цей день вказував на те, що можна чекати гарного врожаю.
На Івана зазвичай буває сніг. Якщо дощ на Івана Милостивого, то, знову ж таки, відлига буде до Введення (4 грудня). У давнину пророблювали такий ритуал: у сніг, який щойно випав, вставляли соломинку, якщо вона провалиться, значить, сніг зійде, якщо не провалиться — залишиться на землі. Якщо сніг цього дня випадав, то вважалося, що зима довго з місця не рушить і весна буде пізньою.
У народі казали: “З дня святого Феодора Студня прилітають зимові вітри, від яких буває холодно на дворі й морозно на землі”. Зазвичай з цього дня починає студити і морозити: “На Студня холоднеча що не день — лютіша і гірша”. Часто це буває сніжний день. Якщо цього дня було вогко та йшов сніг, чекали відлиги до Введення (4 грудня). Якщо день був ясним, незабаром мало бути похолодання. За 24 листопадом передбачали погоду на майбутню зиму: якщо день був теплим, то й зима буде теплою, і навпаки.
У народі казали: “З Ераста чекай льодяного насту”. Іній на деревах передвіщав мороз, а туман — тепло. Однак, якщо цього дня на деревах іній лежав зранку, то до самого Введення (4 грудня) морози будуть змінюватися відлигою. Погода у цей час дуже мінлива: “Ераст на все гаразд: і на холод, і на голод, і на хуртовину”.
У народі день цей називався Мороз Матрона. Селяни помітили, якщо гусак вийде на лід, продовження осені буде без морозів. А іній на деревах, навпаки, передвіщав мороз. Якщо на Матрону буде туман — до відлиги.
Михайлів день вважається рубіжною датою — з цього дня “зима встає на ноги”. У народі помітили, якщо цього дня з’являвся іній, то чекали великого снігу; якщо день починався туманом — на відлигу; а ясна погода — до майбутньої морозної зими.
З святом Павла пов'язують льодостав, замерзання річок і озер. Йде сніг, чекай сніжну й добру для озимини зиму.
У минулі часи цього дня дівчата молились про наречених і просили у Всевишнього хорошого чоловіка. Погоду визначали так: якщо стелиться туман — буде тепло, а якщо іній на деревах, потрібно готуватись до морозу. З цього часу починають міняти шубку зайці-біляки, білки, ласки.
Цього дня, боячись нечистої сили, люди намагалися нікуди з дому не виходити. Наші пращури помітили, якщо снігу надує, то в наступному році хліба прибуде. Також звертали увагу на качок: якщо їх багато залишалося зимувати, зима очікувалася теплою.