Назва дня походить від імені мучениці Євдокії. Вона народилася наприкінці І ст. в єгипетському місті Іліополі, була вродливою і вела розкішне життя. Потім розкаялась і пішла в дівочий монастир, де стала ігуменею. У неї був дар чудо творення - хресним знаменням умертвляла отруйних змій. Євдокія була страчена близько 160 р.За старим стилем цей день припадає на перше березня, отже він відкриває весну. І звуть його другою зустріччю весни, бо перша була на Стрітення. Плющихою цей день називають тому, що цієї пори дмуть теплі весняні вітри, які "плющать" шар снігу або криги, якщо він, звичайно, є. Дівчата і маленькі діти цього дня "кличуть весну", щоб скоріше приходила. Цього дня наші Предки зустрічали Весну, виходячи до схід Сонця на горби, ставали на воротях або вилазили на дерева і закликали її.
Колись цього дня починали білити полотно, бралися за ткацтво, оглядали сільськогосподарський реманент і лагодили його: "Прийшли Євдокії - лялькові затії: плуга чинити, борону точити". Сонячний день на Явдохи віщує урожай пшениці і погожу весну та літо, похмурий - проса і гречки та негоду на наступні місяці.
За старим стилем це перший день весни, а отже має прокинутися байбак, вилізти з нірки, тричі просвистіти й знову лягти на другий бік, а ховрашок лишень перевернеться в кубельці. Та що б там було, але люди в цей день особливо пильнували, якою буде погода, щоб запрогнозувати весну і літо. Якщо бачили ластівку, то жбурляли в неї грудочку землі, приказуючи: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям — на добро!». Хлібороби дослухалися, чи не заспівав своєї улюбленої пісні вівсянка: «Діду, діду, сій ячмінь!».
Справді-бо: весна вже кликала селянина в поле, бо «Одова Євдоха виходить із плугом». Ось чому так ретельно стежили за погодою.
