
В цей день вшановується пам'ять Федора Мовчазного, що жив у XIII ст., і який похований у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. Він відзначився подвигом мовчання, чим досяг невидимого спілкування із Самим Богом, за що одержав від Бога дар чудотворіння. У старі часи існувало також повір'я, що, помолившись святому Федору, можна повернути викрадені речі.
У давнину вірили, що дивитись вечором на небо у цей день не варто, інакше побачена на Федора зірка, що падає, може означати важку хворобу. Перший раз у році можна побачити купчасті хмари; сіра ворона, відчуваючи прихід тепла, починає будувати гніздо. Люди живуть очікуванням тепла, але зима ще нагадує про себе раптовими морозами. "Яка погода у цей день, такому і літу бути".