Просте речення
Синтаксичний розбір простого речення
1. Речення.
2. Визначити граматичну основу.
3. Визначити вид речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне), за інтонацією (окличне, неокличне), за наявністю головних членів речення (двоскладне, односкладне, вид односкладного), за наявністю другорядних членів (поширене, непоширене).
4. Визначити, ускладнене речення чи ні. Якщо ускладнене, то чим (звертання, однорідні члени, вставні слова чи речення, відокремлені, уточнюючі члени речення; звороти — дієприслівниковий, дієприкметниковий, порівняльний та ін.).
5. Визначити порядок слів, логічний наголос.
6. Пояснити розділові знаки.
7. Підкреслити другорядні члени речення, визначити, чим виражені усі члени речення.
Зразки розбору
Речення розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене; ускладнене уточнюючими членами речення (обставинами міри й ступеня), дієприслівниковим зворотом; зі зворотним порядком слів
Логічнии наголос падає на перше слово широко та слово Дніпро; комами виділяються уточнюючі члени речення, дієприслівниковий зворот обставина способу дії, виражена дієприслівником із пояснювальними словами (дієприслівниковим зворотом).
Порядок синтаксичного розбору складних речень з різними видами зв'язку
1. Встановити кількість частин (простих речень) у складному реченні.
2. Вказати види зв'язку в складному реченні: сполучниковий чи безсполучниковий, якщо сполучниковий,— сурядний чи підрядний.
3. Визначити смислові відношення між частинами, що входять до його складу.
4. Пояснити розділові знаки в складному реченні.
5. Розібрати кожну частину як просте речення.
6. Накреслити схему речення.
Синтаксичний розбір простого речення
1. Речення.
2. Визначити граматичну основу.
3. Визначити вид речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне), за інтонацією (окличне, неокличне), за наявністю головних членів речення (двоскладне, односкладне, вид односкладного), за наявністю другорядних членів (поширене, непоширене).
4. Визначити, ускладнене речення чи ні. Якщо ускладнене, то чим (звертання, однорідні члени, вставні слова чи речення, відокремлені, уточнюючі члени речення; звороти — дієприслівниковий, дієприкметниковий, порівняльний та ін.).
5. Визначити порядок слів, логічний наголос.
6. Пояснити розділові знаки.
7. Підкреслити другорядні члени речення, визначити, чим виражені усі члени речення.
Зразки розбору
Речення розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене; ускладнене уточнюючими членами речення (обставинами міри й ступеня), дієприслівниковим зворотом; зі зворотним порядком слів
Логічнии наголос падає на перше слово широко та слово Дніпро; комами виділяються уточнюючі члени речення, дієприслівниковий зворот обставина способу дії, виражена дієприслівником із пояснювальними словами (дієприслівниковим зворотом).
Порядок синтаксичного розбору складних речень з різними видами зв'язку
1. Встановити кількість частин (простих речень) у складному реченні.
2. Вказати види зв'язку в складному реченні: сполучниковий чи безсполучниковий, якщо сполучниковий,— сурядний чи підрядний.
3. Визначити смислові відношення між частинами, що входять до його складу.
4. Пояснити розділові знаки в складному реченні.
5. Розібрати кожну частину як просте речення.
6. Накреслити схему речення.