Сполучник — службова частини мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення й окремих речень у тексті: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає (Нар. творчість).
Групи сполучників за значенням
|
Сурядні
(з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення)
|
Підрядні
(поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення)
|
|
єднальні:
і, й, та (і), і..А, ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й
|
причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що
|
|
часові: коли, тільки, як, щойно, ледве, як тільки, після того як
|
|
|
протиставні:
а, але, та (але), зате, проте, однак
|
умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то
|
|
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб
|
|
|
розділові:
або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то
|
допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай
|
|
порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито
|
|
|
з'ясувальні: що, щоб, як
|
|
|
міри та ступеня: аж, що аж, що й
|
|
|
наслідкові: так що |
Групи сполучників за будовою
|
Прості
|
Складні
(пишуться завжди разом)
|
Складені
(пишуться завжди окремо)
|
|
і, й, а, але, та, чи, би, як, коли, хоч
|
якби (як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов)
|
тому що, дарма що, для того щоб, так що
|
Групи сполучників за вживанням
|
Одиничні
|
Повторювані
|
Парні
|
|
а, але, зате, проте, однак, бо, коли
(Караюсь, мучуся, але не каюсь ).
|
і...і, ні,..ні, або...або, то...то, не то...не то
(Місяць... то виринав, то потопав).
|
хоч...але, не тільки...а й, як...так і, якби...то й
(Як дбаєш, так і маєш).
|
Сполучники зате, проте, якби, щоб треба відрізняти від однозвучних з ними самостійних слів те, як, що, які з прийменниками за, про або з частками би, б пишуться окремо:
|
Сполучники
|
Самостійні частини мови з прийменниками або частками
|
|
1. Бійці замовкли, пластинку зняли, проте (але) пісня продовжувала звучати (0. Гончар). |
1. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов (М. Коцюбинський). |
|
2. На гору доступитися нелегко, зате (але) з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Сполучники проте, зате можна замінити сполучником але. |
2. Ти знаєш за те люблю тебе, що думки маєш ти у високості. До займенника те, вжитого з прийменником про або за, можна поставити питання (про що?) |
|
3. Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою (І. Нехода). |
3. Що б не сталося, ми не розлучимось (Леся Українка). Займенник що логічно наголошений, а частка б може змінювати позицію в реченні. |
|
4. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). |
4. Як би ти славила тепер в житті розквітлий світ і рідну землю милу (В. Масенко). Прислівник як завжди виділяється наголосом, а частку би можна перенести в інше місце речення. |
Правопис сполучників
Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками:адже,
аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито,
неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому,
причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова:абощо, тощо.Окремо пишуться:
а) сполучники з частками б, би, ж, же:або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;
б) складені сполучники:дарма що, для того щоб,замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, тай, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як,через те що й под.
Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.