Вигук
— це особлива частини мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця,
не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових
частин мови, оскільки не мають номінативного значення і не виконують у
реченні службових функцій.
До похідних вигуків належать також вигукові фразеологізми: От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Воронь Боже!
Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).
2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Всі у путь!(П. Тичина)
3. Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:
Всі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, Сійте зерно — гей! — добірне В нерозмежені лани!(М. Рильський)
4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов'язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються:
О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови...(М. Чернявський)
6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:
Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому...(Нар. творчість)
7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:
Гай! Гай! Анхізонька видати...(І. Котляревський)
Групи вигуків
|
За походженням |
непохідні (утворені з одного або кількох звуків) |
о! ого! ех! гм!
|
|
похідні (утворені від інших частин мови) |
жах! отакої! прощавай!
|
|
|
За значенням |
емоційні (передають почуття, емоції, переживання) |
Боже мій! еге!
|
|
волевиявлення (виражають спонукання до певної дії) |
годі! геть! алло! марш!
|
|
|
мовного етикету (виражають привітання, прощання, подяку, вибачення тощо) |
привіт! бувайте! перепрошую! будь ласка!
|
|
|
Звуконаслідувальні слова |
окремий вид слів, що їх умовно зараховують до вигуків (відтворюють голоси істот і шуми) |
ку-ку! ш-ш-ш! дзень-дзень!
|
До похідних вигуків належать також вигукові фразеологізми: От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Воронь Боже!
Пунктуаційне оформлення вигуків у реченнях
1. Вигуки в реченні відокремлюються комами:Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).
2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Всі у путь!(П. Тичина)
3. Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:
Всі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, Сійте зерно — гей! — добірне В нерозмежені лани!(М. Рильський)
4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов'язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються:
О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови...(М. Чернявський)
6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:
Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому...(Нар. творчість)
7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:
Гай! Гай! Анхізонька видати...(І. Котляревський)