21учень 72,4%) підтвердили свої знання в межах відповідного рівня;
2 учні
(6,8 %) знизили показник навченості на один рівень;
6 учнів (20, 6%) підвищили показник
навченості на один рівень.
Річне оцінювання | ДПА | |||||||||
Низький | Середній | Достатній | високий | Низький | Середній | Достатній | високий | |||
3 | 13 | 13 | 1 | 0 | 15 | 12 | 2 | |||
10% | 43,3% | 43,3% | 3,3% | 0% | 51,7% | 41,3% | 6,8% | |||
Якість знань 46,6% | Якість знань 48,2% | |||||||||
Ці брати-перси жили в IV ст. і займали в своїй країні впливові державні посади. За дорученням свого царя вони вирушили до Константинополя, щоб підписати у Візантії договір про безпеку кордонів, дружні відносини та торгівлю. Через відмову взяти участь в урочистостях на честь язичеського бога Аполлона братів катували.
У минулі часи говорили: "На Мануїла сонце застоюється (уповільнюється в зеніті)". Цю народну прикмету підтверджують дані астрономів: дійсно, до цього часу Земля знижує швидкість руху навколо Сонця. На нічному небі у цей час можна побачити блискавиці. Наші пращури у цей день прислуховувались до дерев: якщо сосна дзвенить, а дуб - стогне, значить бурі не обминути.









Найпоетичнішим святом, що тісно пов'язане з природою, є Трійця. До прийняття християнства схоже свято називалося Русаліями і відзначалося протягом шести днів. Церковний календар освячує лише три дні. Стосовно походження свята Трійці існує кілька гіпотез. За однією з них Бог у цей день створив землю і засіяв її зеленню (від цього й Зелені свята). За іншими версіями, Христос, в'їжджаючи до Єрусалима на віслюкові, обрав собі шлях не по килимах, які розіслали багачі, а по галузках, котрими прикрашали йому путівець бідняки,— звідси й зелене клечання.
Здебільшого Зелені свята починалися з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу заготовляти лікарські трави. У цей день збирали також росу, якою лікували хворі очі.
У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці. Надвечір на «клечану суботу» йшли босоніж («щоб дерево не всохло») до лісу й запасалися галузками клена, липи, ясена. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати, а також оселю.
У неділю, в день Трійці, відбувався один з найхарактерніших обрядів Зелених свят — ворожіння. Воно відбувалося під час розвивання вінків. Якщо вінок не засох — дівчині судилося довге життя. Зів'ялі вінки кидали у річку. Як попливе — щастя, а потоне — біда!
Неділя Зеленого тижня називається клечаною неділею, або П'ятдесятницею — це п'ятдесятий день після Великодня. В цей день люди зранку вдягаються по-святковому і вирушають до церкви. В руках кожна молодиця тримає пучок любистку, чебрецю, материнки та іншого зілля, люди вітають один одного, поздоровляють зі святом, зичать щастя.
В Україні здавна існує звичай після богослужіння йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Деякі господарі виносять з хати до воріт стіл, накритий білою скатертиною, зверху кладуть хліб, сіль, воду. Священик зупиняється біля такого столу, читає Євангеліє, потім заходить до хати і кропить її свяченою водою.
Четвер Зеленого тижня називають Русалчиним Великоднем. У цей день, за народним звичаєм, дівчата йдуть таємно до лісу, щоб випросити в русалок і мавок багатих женихів. Під час русалчиних свят не слід викидати лушпиння з яєць, бо русалки робитимуть шкоду людям.
Здебільшого Зелені свята починалися з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу заготовляти лікарські трави. У цей день збирали також росу, якою лікували хворі очі.
У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці. Надвечір на «клечану суботу» йшли босоніж («щоб дерево не всохло») до лісу й запасалися галузками клена, липи, ясена. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати, а також оселю.
У неділю, в день Трійці, відбувався один з найхарактерніших обрядів Зелених свят — ворожіння. Воно відбувалося під час розвивання вінків. Якщо вінок не засох — дівчині судилося довге життя. Зів'ялі вінки кидали у річку. Як попливе — щастя, а потоне — біда!
Неділя Зеленого тижня називається клечаною неділею, або П'ятдесятницею — це п'ятдесятий день після Великодня. В цей день люди зранку вдягаються по-святковому і вирушають до церкви. В руках кожна молодиця тримає пучок любистку, чебрецю, материнки та іншого зілля, люди вітають один одного, поздоровляють зі святом, зичать щастя.
В Україні здавна існує звичай після богослужіння йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Деякі господарі виносять з хати до воріт стіл, накритий білою скатертиною, зверху кладуть хліб, сіль, воду. Священик зупиняється біля такого столу, читає Євангеліє, потім заходить до хати і кропить її свяченою водою.
Четвер Зеленого тижня називають Русалчиним Великоднем. У цей день, за народним звичаєм, дівчата йдуть таємно до лісу, щоб випросити в русалок і мавок багатих женихів. Під час русалчиних свят не слід викидати лушпиння з яєць, бо русалки робитимуть шкоду людям.




Останні слова, які Христос промовив у мить свого Вознесіння до апостолів, а отже, і для нас – згідно з Євангелієм від Матфея – були такі: «Дана Мені всяка влада на небі і на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх додержуватись всього, що Я заповідав вам, і ось, Я з вами в усі дні до кінця світу. Амінь».
Від імені апостолів із сімдесяти. Карп дружив з апостолом Павлом, був єпископом у Фракії. Алфей був чоловіком сестри Матері Ісуса Христа
Наші пращури називали цей день Карп-корополов, оскільки на Карпа добре ловляться коропи. Слідкували у цей день за комарами: якщо їх було занадто багато, то останні дні місяця очікувалися теплими, але дощовими.


За народною традицією цього дня висаджували в грунт капустяну розсаду, робили також пізню сівбу ярої пшениці, починали збирання лікарських рослин.

Погоду 6 червня у минулі часи передвіщали бджоли: якщо вони роєм гудять на горобині, що квітне - завтра буде ясний день. У цей час у садах цвітуть пізні сорти яблунь, вишень.
На Леонтія закінчують саджати огірки. Наші пращури помітили: "Багато ґедзів у цей день - до хорошого урожаю огірків". Якщо вранці трава пахне сильніше звичного - на дощ.
День пам'яті святих і рівноапостольних царів Констянтина і його матері Олени. Коли цариці Олені було 80 років, після Нікейського Собору, вона поїхала до святої Землі, бажаючи відвідати місця страждань, терпінь і смерті Спасителя Ісуса. В Єрусалимі вона побудувала церкву св. Гробу Господнього (т. з. церкву «Анастазія» - «Воскресіння», а також церкви на Єлеоні і в Вифлеємі. З перебуванням св. Олени на Сході пов'язують віднайдення святого хреста, на якому розіп'яли Ісуса Христа. Серед трьох знайдених Хрестів треба було визначити той, на якому був розп'ятий Ісус, тоді свята Олена наказала покласти по черзі на кожен хрест мерця, на одному з них мертвий воскрес. Відшукавши Животворящий Хрест Господній, цариця спонукала людей вклонитись йому. Цю подію Церква відзначає святом Воздвиженням Господнього Хреста. Коли свята Олена повернулась до Царгороду, син Констянтин хотів побудувати на її честь місто Геленопіль, але вона просила назвати місто на честь св. мученика Лукіяна. Померла свята Олена на руках свого сина Констянтина близько 328 р., у глибокій старості та святості. Її жива віра робила її справжнім апостолом, всіма силами і засобами, всім своїм життям старалась зміцнити Христову віру.
3 — червня — 11 липня — Петрівка, Петрів піст.
У Петрівку — день як рік.
Захотілося в Петрівку льоду.
Петрівка — голодівка.
У Петрівку почалася косовиця та грабовиця.
Хліб на Петрівку ощаджуй.
Хто в Петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.

У Петрівку — день як рік.
Захотілося в Петрівку льоду.
Петрівка — голодівка.
У Петрівку почалася косовиця та грабовиця.
Хліб на Петрівку ощаджуй.
Хто в Петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.