Цей святий ототожнюється з Іллею Муромцем - героєм билин Київського циклу, який приєднаний до лику святих. Помер у 1188 р., похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. У деяких билинах натякається на його прижиттєвий чернечий послух. Еріх Лясота сповіщає про зруйновану могилу Іллі Муровлянина коло церкви святої Софії, звідки його, напевно, і було перенесено до Лаври.
Дорогі гості мого блогу! Щиро вітаю всіх вас з Новим 2017 роком!
З Новим Роком, з оновленим щастям!
У минулі часи цього дня відзначали чоловічі братчини (складчини) з пивом і м’ясом присвяченого святій тварині. Чим сильніші були морози, тим менше були можливі у майбутньому снігопади і заметілі. Погода цього дня вказує, якою буде погода в червні.
У народі говорили, що “Ананій грудень квапить”. Згідно зі спостереженнями наших пращурів, якщо у цей день був іній, то через неділю слід було чекати теплої погоди. У давнину була традиція у цю ніч палити великі вогнища і проговорювати: “Розжени, Вогонь, пітьму, полякай холоднечу...” Таким чином люди сподівались пом'якшити зиму, щоб морози послабшали.
За спостереженнями, це холодний день з лютим морозом. Якщо сніг привалив впритул до парканів на Аггея – невдале літо, якщо залишається проміжок – на врожайне. На Аггея сильний мороз – буде він аж до Хрещення (19 січня), рясний іній – свята будуть теплими.
Погода цього дня вказує на те, якою буде погода у березні наступного року. В давнину звернули увагу, якщо вдень був сильний мороз, а надвечір раптово ставало тепліше, значить справжня холоднеча ще попереду.
У цей час тримається стабільно зимова погода, з усіма характерними для неї явищами: “У грудні мороз наростає, проте день прибуває”. У давнину говорили: “Зима ночі урвала, дня приточила”. Наші пращури помітили: якщо взимку повітря стає прозорішим, значить слід чекати на похолодання.
Починають різати птицю та колоти свиней, готуючись до Різдвяних свят. Вважається, що з Євстрата день прибавило на п’ядь (п’ядь – народна одиниця вимірювання пальцями рук). У народі говорили, що “святий Євстрат сонечку радий”.
За довголітнім прогнозуванням, це найхолодніший день грудня, бо «сонце переходить на другий бік». У давнину намагалися не працювати, щоб миші не їли соломи, а тому обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечисть з хати вон». Найбільше остерігалися свердлити, бо будуть черв’яки нападати. Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє.
У наших пращурів була традиція запалювати лампадку, нібито “додаючи в пітьмі доброго світла і прохаючи сонце зійти на землю, запалати і відігнати нечисті сили”. Погоду 24 грудня також визначали за допомогою сонячних променів: якщо вони спрямовані вгору, то очікували холодів, а якщо стелилися вниз, слід готуватися до хурделиці.
Якщо цього дня іде дощ, то в давнину вважали, що і вся весна буде такою ж дощовою. Подальшу погоду визначали ще і за допомогою лісового гостя — зайця: якщо зайці приходили в сад, то зима обіцяла бути суровою.
У народі цей день називався Ганна Зимова. Це найкоротший день у році, коли зима встановлюється остаточно. Якщо на Ганну Зимову сонячно і світло, то 31 грудня буде ясно і морозно, а якщо похмуро і на деревах іній — на похмуре і тепле новоріччя. За цим днем визначали погоду на півроку вперед: сніг — на дощ, заметіль — на вітер з дощем, мороз — на ясну погоду, відлига — на теплий дощ
Анфісу в народі називали Рукодільницею, оскільки дівчата з цього дня розпочинали шити. Наші пращури підмітили, якщо дерева вкривалися інеєм на Потапія, буде багатий урожай фруктів. На хороший урожай вказував і сніг, який своєю важкістю гнув на деревах гілки. Якщо у цей день чули грім, то готувались до сильних вітрів.
Всі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали Миколиними святами. На відміну від весняного (22 травня), зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його вшановували діти, для яких він був почесним охоронцем.
Продовжуються Варварині морози. У давнину говорили: “Сава стелить, Сава гвіздки гострить, Сава шлях засалює”, що означало, що дороги ставали слизькими. Цього дня все ще спостерігали за димом: якщо він стовпом — на мороз; якщо без вітру б’є до землі — треба чекати снігу. А якщо на Саву дув сильний вітер, такого ж вітру слід було чекати до кінця місяця.
У наших пращурів була традиція на день Варвари дома ставить гілочку, щоб до Різдва розпустилась. З цього дня розпочинались сильні морози: “Зима мости мостить”, “Тріщить Варюха — бережи ніс та вухо”. Люди виходили поглянути на дим із труби, щоб дізнатись про погоду: якщо дим стовпом іде — морози стоятимуть, якщо до землі прибивається — скоро відлига. Небо на Варварину ніч зоряне — на холод, сліпе — на тепло.
У народі
цей день називали Днем Світової Німоти і радили як можна менше
розмовляти та розповідати про себе, щоб уникнути безглуздих пліток. Для
цього дня є цікава прикмета: якщо сніг падає на талу землю, то людям
важко буде жити, а на мерзлу — легше. Якщо цього дня вітер дме з
півночі, то вважалось, що будуть великі морози.
Наші пращури цього дня спостерігали таку закономірність: якщо в середині грудня багато снігу, буде багатий урожай трав улітку. Подальшу погоду у минулі часи 15 грудня визначали за допомогою ялинки: якщо її сухі гілки згинаються — значить будуть заметілі, а якщо вирівнюються — чекайте ясної погоди. Якщо ж цього дня йде дощ, то йтиме він ще 40 днів і тиждень.
У народі цей день називався Задуй поли або Засніжи доли, оскільки для цього дня характерні сильні морози і сніг: “З Парамона земля кам’яніє, річка застигає”. Якщо цього дня снігу багато випаде, то бути хурделицям весь тиждень. А якщо сніжинки стали великими, значить відлига буде. 
Єдиним вказівником погоди для наших пращурів був заєць. Якщо шкіра зайця була вкрита плямами — на м’яку зиму. У цей час у лосів відпадають старі роги. А риба залягає у зимувальні ями, на дно.
Одна з легенд мовить, що Георгій переміг страшного змія – дракона. На честь цієї події й запроваджено свято. Воно, на відміну від травневого, не пов’язане з якимось значущими обрядами. Лише на Поліссі у давнину відзначали свято вовків. Селяни з вечора міцно зачиняли стайні, не ходили до лісу й остерігалися вирушати в дорогу, вважаючи, що в цей день небезпечно зустрічатися із звірами. Який день на Юрія, така й зима. Дівчата цього вечора ходили слухати у колодязі: якщо вода не хвилюється, спокійна – і зима тиха та тепла. А якщо чути клекіт – чекай сильних морозів та заметілі.
У народі цей день називається Климентовим: “У день святого Климента зима клин клином вибиває” — з цього часу настає пора сильних морозів: “Климент морозом у чоловіка сльозу гонить”; “Мороз насипав білих троянд”. На Климента боялись побачити в поселеннях польових мишей, оскільки їх наближення до будинків вказувало на холодну зиму.
В Україні святу Катерину шанували з давніх часів, ставлення до неї було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом «дівочої долі».
Сподіваючись на розуміння й допомогу святої, жіноцтво просило її про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї. З днем пам’яті християнської святої Катерини в молоді, насамперед, пов’язане ворожіння. У минулому напередодні цього дня парубки цілий день постували, щоб Бог послав їм добру жінку. В дівчат існував такий звичай: рано-вранці, поки сонце не зійшло, вони йшли в садок та зрізували там гілочку вишні, потім ставили її у воду та спостерігали. Якщо до дня святої Меланки (13 січня) вишня зацвіте – прикмета добра, значить, і доля дівоча цвістиме; засохне гілка – доля відвернулася. На Катерини вже приходила справжня зима з морозами і снігом, тому й говорили:
Наші пращури звернули увагу на те, що якщо 6 грудня мжичить сніг і вітер з півночі, то через півроку — 6 червня — мжичитиме дощ і дутиме північний вітер. У цей час селяни святкували становлення санного шляху по снігу і льоду.
Для цього дня в народі існувало багато приказок, і пов’язані вони були зі становленням санного шляху: “Прокіп снігом ступає — дорогу копає”, “Прийшов Прокіп — розрив замет”, “Прокіп дорогу прокопає, а Катерина (7 грудня) закатає”. Цього дня заглядали у пташині гнізда: якщо в них багато пуху, сухої трави і соломи — пернаті відчувають холодну зиму.
У минулі часи цей день називали “воротами зими” і говорили: “Введення прийшло – зиму привело”. Погода цього дня може бути дуже мінливою: і морозною, і теплою. Наші пращури підмітили, якщо на Введення похолодає, то зима буде суровою. Якщо сніг випаде до Введення, то він може розтанути, якщо після — то лежатиме аж до весни.
У народі назва свята «Видіння» – пішла від того, що люди вірили у надприродню силу: в цей день Бог начебто відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися («повидіти») своє тіло. Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях – «бо можна придушити душу». Хто це робив, то таким людям під час жнив «гроза обов’язково влучала в копи».
Особливою проблемою у минулі часи були дороги, оскільки суха осіння погода вже закінчилась, а санний шлях ще не налагодився, говорили: “Матінка зима ще снігом дороги не припекла”, “Не чекай цього дня від дороги пуття”. За погодою 3 грудня наші пращури передвіщали погоду на 3 червня — якщо піде сніг, то через півроку буде дощ.
У народі цей день називається Авдій Дбайливець. У давнину говорили: “Заметіль дорогу переймає, у щілини земні, у тріщини лихі хвороби заганяє”. Майбутню погоду визначали завдяки птахам: якщо до цього дня вони прилетять з півночі — це ознака ранніх холодів.